Робота з обдарованими

Робота з обдарованими дітьми

У динамічному, швидко мінливому світі, суспільство значно частіше переосмислює соціальне замовлення школі, коректує або докорінно змінює цілі та завдання шкільної освіти.
Головна мета, яка раніше визначалася як формування основ всебічно і гармонійно розвиненої особистості, виховання людей, що володіють основами наук. Зараз бачиться в тому, щоб зробити акцент на виховання особистості активної, творчої, яка усвідомлює глобальні проблеми людства, готової посильно брати участь у їх вирішенні.
Зараз необхідні люди, які мислять не шаблонно, які вміють шукати нові шляхи вирішення запропонованих завдань, знаходити вихід з проблемної ситуації.
Ще однією з актуальних завдань є індивідуальний підхід і допомогу кожному учневі. Розвиток індивідуальних здібностей, для вияву особистості кожного учня.
Школа більшою мірою орієнтується на середнього учня. На уроці вчитель прагне підтягти до програмного рівня всіх учнів, а сильні, неординарні учні залишаються без уваги. Поступово вони перетворюються на поверхневих зазнаєк і стають далеко не найкращими учнями.
Часто в початкових класах можна побачити дітей-чомучок, які постійно щось запитують, чимось цікавляться, хочуть більшого обсягу, глибини матеріалу. Однак, розмовляючи з вчителями дізнаєшся, що в середній ланці таких дітей стає менше, а в старших класах залишаються одиниці.
Обдаровані діти з великим інтересом чекають вступу до школи, але незабаром після початку занять виявляється, що незвичайного розумових можливостей дитини стає проблемою не тільки для родини, а й для вчителів. Труднощі дійсно виникають.
Таких дітей чекають не тільки радості навчання, але й розчарування і конфлікти. Саме їм, найбільш допитливим, часто стає нудно в класі. Більшості вчителів просто ніколи дбати про обдарованого дитину, а іноді їм навіть заважають учні з вражаючими знаннями, з не завжди зрозумілою розумовою активністю.
Іноді педагог збирається приділяти таким учням особливу увагу, давати більш складні завдання, але потім ці наміри забуваються, не виконуються. Діти, що випереджають своїх однолітків, прагнуть привернути до себе увагу. Стрімке виконання завдань, готовність правильно відповісти на запитання вчителя - для них бажана розумова гра, змагання. При цьому таким дітям мало того, що вдається довідатися і зробити на уроці. Часто в початкових класах найбільш розвиненого учня перестають питати, як би не помічаючи його готовність до відповіді. Якщо він наполегливо намагається щось сказати або запитати, учитель починає докоряти йому за те, що він «вискочка».
В результаті дитина стає все менш активним на уроці, переключається на щось стороннє, але при цьому йому не уникнути невдоволення педагога. Так, спочатку ентузіаст шкільних занять, обдарована дитина воліє хворіти, аби не відвідувати уроки, починає ненавидіти домашні завдання.
Найбільш здібні діти потребують навантаження, яка була б під стать їх розумовим силам, але наша середня школа, крім «середньої» програми, найчастіше нічого їм запропонувати не може.
Таким чином, виникає суперечність між вимогами суспільства і справжнім станом справ у школі. З одного боку держава вимагає активну, творчу особистість, а з іншого боку школа орієнтується на середнього учня.
У зв'язку з цим виникла необхідність у проведенні спеціального дослідження з метою вдосконалення процесу навчання, активізації пізнавальної діяльності. На перший план виходить актуальна проблема-робота з дітьми, що випереджають своїх однолітків, з ознаками неабиякого інтелекту.

Яких дітей називають обдарованими?

Як відбувається їх подальший розвиток?

Що можна зробити для їх підтримки?

У тлумачних словниках поняття: «здібний», «обдарований», «та­лановитий» уживаються як синоніми, що відображують рівень про­яву здібностей. Отже, установлюючи складові обдарованості, необ­хідно основним уважати поняття здібність. М. Б. Теплов визначає три ознаки цього поняття.

По-перше, здібності — це індивідуально-психологічні особливо­сті, що відрізняють одну людину від іншої...

По-друге, здібності — це не будь-які індивідуальні особливості взагалі, а такі, що стосуються успішного виконання якої-небудь ді­яльності або багатьох діяльностей...

По-третє, поняття здібність не визначає ті знання, навички або вміння, що вже вироблені в конкретної людини.

На думку О. Я. Савченко, обдарованість — це сукупність задат­ків особистості як передумова розвитку її здібностей до певних ви­дів діяльності.
Талант — це певна природна якість, що демонструє особливі здібності. Обдарованість — це стан таланту, ступінь прояву талан­ту. У психологічному словнику М. 3. Д'яченка, Л. О. Кандиновича талант трактується як природна обдарованість і видатні здібності до якої-небудь діяльності.

Якими чинниками визначається талановитість, обдарованість дитини?

Відповідно до теорії психологічної науки, чинниками, за якими здійснюється психічний розвиток дитини, є:
• природні передумови;
• соціальні умови життя;
• система саморозвитку.
Дослідження свідчать, що генетично обумовлений компонент (дар) значною мірою визначає як кінцевий результат, так і темп роз­витку. З моменту народження цей генетичний дар під впливом се­редовища перетворюється на єдину лінію розвитку. Реальна обда­рованість залежить не тільки від задатків, але й від того, у якому середовищі зростала дитина, який отримала розвиток, як сама пі­клувалась про розвиток свого потенціалу.
Реальна обдарованість — не просто статичний божий чи гене­тичний дар. Обдарованість існує лише в динаміці, у розвитку, а то­му постійно змінюється. Отже, необхідно зауважити, що обдарова­ність — лише потенціал, який може сприяти успіху, а може й не ре­алізуватись.
На сьогодні досить актуальним є поняття «творча особистість». Більшість авторів відзначають, що творчо обдарована особистість — це людина, якій притаманні певні якості, здібності, особливості пси­хічних процесів, завдяки яким її діяльність відзначається новизною, неповторністю, для якої потреба в творчості є життєвою необхідні­стю, а творчий стиль діяльності — характернішим.
Творча особистість — це творчо активна особистість, яка справ­ді не боїться конфліктів із собою та навколишньою дійсністю. Ха­рактерними рисами творчої особистості є сміливість у розв'язанні проблеми, багата уява, без якої неможливе генерування оригіналь­ної ідеї, завзяття в довершенні наміченого, незважаючи на можли­ві конфлікти з колегами і навіть із суспільною думкою.

Риси творчої особистості:

• готовність до ризику;
• імпульсивність, оригінальність та незалежність суджень;
• нерівномірність успіхів у навчальних предметах;
• почуття гумору та схильність до жарту;
• небажання сприймати щось на віру, критичний погляд на такі речі, що немовби повинні стати «священними»;
• сміливість уяви та думки.
Обдаровані люди характеризується наполегливістю, надзвичай­но розвиненою працьовитістю, глибоким і стійким інтересом до пев­ної діяльності.

Визначають два основні типи обдарованості:

• загальна (розумова);
• спеціальна (соціальна, моторна, практична, художня).

Три головні види обдарованості:

• академічна, що виявляється в швидкості та легкості опануван­ня значного обсягу готових знань;
• інтелектуальна, що полягає в особливій розумовій самостійності, у підвищеній критичності мислення, здатності самостійно гло­бально, по-філософськи осмислювати складні інтелектуальні проблеми;
• творча, тобто здатність до творчої самореалізації в різних галу­зях життєдіяльності.

Стосовно школярів можна виділити низку ознак, що засвідчу­ють про можливу обдарованість в тій або іншій сфері:

• легкість навчання і засвоєння навчального матеріалу;
• тривала концентрація уваги, багатий словниковий запас, здат­ність до абстрактного мислення;
• схильність до дискусії з учнями і педагогами, неприйняття су­ворих вимог дисципліни;
• допитливість, винахідливість, наполегливість, цілісність, висо­кі ідеали;
• підвищене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість тощо.

Для створення програми необхідно знати: якими рисами володіють обдаровані діти?

Виділяють 3 основні риси:

1. Пізнавальна потреба.

а) активність-дитина постійно шукає зміни вражень, нову інформацію. Чим більше він довідається, тим більше йому хочеться знати.
б) потреба в самому процесі розумової діяльності
в) задоволення від розумового напруження

2. Інтелект.

Характеризується конкретністю мислення і здатністю до абстракцій.
а) швидкість і точність виконання розумових операцій, зумовлених стійкістю уваги і прекрасною оперативною пам'яттю.
б) сформованість навичок логічного мислення, прагнення до міркування, узагальнення, виділення головного, класифікаціям.
в) багатство словника, швидкість і оригінальність словесних асоціацій

3. Креативність (творчої)

а) особливий склад розуму
б) установка на творче виконання завдання
в) розвиненість творчого мислення і уяви
Виявлення дітей з неординарними здібностями - це спільна робота шкільного психолога і вчителя. Існує велика кількість психологічних тестів для виявлення різних видів обдарованості:
-психомоторної
-інтелектуальної
-творчої
-у сфері спілкування

При роботі з обдарованими дітьми:

* Перш робиться акцент на формування вміння вчитися. Регулярно надається можливість виступати в ролі вчителя.
* Використовується велика кількість творчих завдань, рольових тренінгів, дискусій.
* Виключається тиск вчителя, на занятті-вільне спілкування.
* Освіта повинна приносити дитині задоволення
* Необхідно самостійне добування інформації, повага бажання дитини працювати самостійно.
* Заохочення наполегливості, активності.
* Не знижувати самооцінку учня
* Дитині необхідно усвідомлювати суспільну значимість проблеми.
* Завдання повинні бути творчими, що включають дослідження, аналіз, докази та висновки щодо досліджуваної проблеми; необхідно більше практичних робіт, робіт зі словниками, з довідковою літературою.
Змінюється і сам викладач, який працює з цими дітьми.
При роботі з обдарованими дітьми викладач частіше запитує думку самих дітей, менше пояснює, більше слухає.

Учитель завжди допоможе і підтримає, якщо це необхідно. На занятті створюється емоційно-безпечна атмосфера, поважається особистість учня, його думку, навіть якщо вона розходиться з думкою педагога.

Фахівці, які працюють з обдарованими дітьми, давно зазначили, що найчастіше такі діти зростають в інтелігентних сім'ях. І спра­ва тут зовсім не в особливих генах геніальності — їх природа розпо­ділила між усіма дітьми порівну. Справа — у родинній атмосфері, у системі родинних цінностей.

Узагалі всі батьки хотіли б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби і різні здібності. Але роблять вони це по-різному:

1. Батьки постійно пропонують дітям певні розвивальні ігри і за­вдання: зробимо те-то, пограємо в цю гру, почитаємо цю книгу, відвідаємо цей музей... За певної наполегливості й послідовно­сті така стратегія є результативною. Але нерідко у дитини вини­кає внутрішній протест, навіть при зовнішній покірливості. Ін­коли це передається через підвищену стомлюваність дитини від будь-яких інтелектуальних занять.
2. Батьки доручають визначення здібностей і розвиток їх у дитині спеціально підготовленим людям. Таких послуг пропонується за­раз дуже багато. Це і групи розвитку для дошкільників, і групи підготовки до школи, і всілякі спеціалізовані класи в школах. Зрозуміло, при хорошому рівні таких послуг користь для дити­ни безперечна. Але за умови, що батьки не збираються повністю перекласти турботи про її розвиток на плечі фахівців.
3. Батьки не намагаються тотально контролювати розвиток здібно­стей дитини, проте надають їй можливості для вибору і добира­ють відповідну школу. Найголовніше в таких сім'ях — атмо­сфера яскравих пізнавальних інтересів самих батьків. Вони самі постійно захоплені якоюсь справою, багато читають, серед теле­програм обирають пізнавальні передачі, прагнуть відвідати нову виставку, не нав'язуючи все це дитині, але надаючи їй можли­вість самій знайти відповідне заняття. Як виявилось, така стра­тегія саморозвитку — найефективніша.

Учителеві для роботи з обдарованими дітьми необхідно мати пев­ні якості:

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно ви­різняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще за­охотити спільні заняття з іншими дітьми.
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елемента­ми змагання. Обдарована дитина частіше від решти дітей става­тиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів.
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини «вундеркінда». Недоречне акцентування на її винятковості спричиняє роздрато­ваність, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність — зло­вмисне прилюдне приниження унікальних здібностей — звісно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що здебільшого обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторю­ються.

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей?

1. Підхоплюйте думки учнів й оцінюйте їх одразу, наголошуючи на їх оригінальності, важливості тощо.
2. Підкреслюйте інтерес дітей до нового.
3. Заохочуйте оперування предметами, матеріалами, ідеями. Не­хай дитина практично розв'язує дослідницькі завдання.
4. Навчайте дітей систематичної самооцінки кожної думки. Ніко­ли не відкидайте її.
5. Виробляйте у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагайте запам'ятовування схем, таблиць, формул, одно­стороннього рішення там, де є багатоваріативні способи.
7. Культивуйте творчу атмосферу — учні повинні знати, що твор­чі пропозиції, думки клас визнає, приймає їх, використовує.
8. Учіть дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо занотову­вати їх у блокноті.
9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, тому це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення обдаро­ваній дитині, що це може статися, і розвивати у неї терпимість і впевненість.
10. Пропонуйте цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
11. Розсіюйте страх у талановитих дітей.
12. Стимулюйте та підтримуйте ініціативу учнів, самостійність. Про­понуйте проекти, що можуть захоплювати.
13. Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, про­гнозування, уяви.
14. Створюйте в школі періоди творчої активності, адже більшість геніальних рішень з'являється саме в такий момент.
15. Допомагайте опановувати технічні засоби для записів.
16. Розвивайте критичне сприйняття дійсності.
17. Учіть доводити розпочате до логічного завершення.
18. Впливайте особистим прикладом.
19. Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та давай­те завдання підвищеної складності, створюйте ситуації самоана­лізу, самооцінки, самопізнання.
20. Залучайте до роботи з розроблення та впровадження власних творчих задумів й ініціатив, створюйте ситуації вільного вибо­ру і відповідальності за обране рішення.
21. Використовуйте творчу діяльність вихованців під час проведен­ня різних видів масових заходів, відкритих та семінарських за­нять, свят.
22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучайте учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджальних завдань, створюйте розвивальні ситуації.
23. Активно залучайте до участі в районних, обласних, Усеукраїн­ських конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначайте досягнення вихованців, підтримуйте та стимулюй­те активність, ініціативу, пошук.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми?

Учитель повинен:

1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, від­чувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. Володіти почуттям гумору.
7. Мати живий та активний характер.
8. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до самоаналізу.
Висновок: перед початком роботи з обдарованими дітьми необхідно враховувати їх психологічні особливості, вміти виявляти таких дітей, володіти прийомами роботи з ними.

Обдаровані діти

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.
Працюючи над проблемним питанням «Удосконалення навчально-виховного процесу як засіб розвитку творчої особистості вчителя і учня», колектив Курячівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ставить за мету виявити і допомогти учневі розвинути інтелектуальні та творчі здібності, природні задатки , створити сприятливі умови для розвитку здібностей школярів, підвищити соціальний статус обдарованої молоді.
Для досягнення поставленої мети у школі створена і постійно вдосконалюється система роботи з обдарованою молоддю, яка є сукупністю змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять дитину в умови суб’єкта творчої діяльності.

З цією метою розроблена програма роботи з обдарованою молоддю, яка містить слідуючі розділи :

I. Психолого-педагогічні аспекти реалізації програми.
II. Науково-методичні аспекти.
III. Робота з кадрами.
IV. Виявлення обдарованої молоді і створення умов для її розвитку.
V. Забезпечення доступності позашкільної освіти.
VI. Забезпечення соціально-правових гарантій.
У школі працює творча група вчителів, яка розробляє рекомендації щодо системи пошуку обдарованих дітей, пам’ятки вчителям, класним керівникам щодо розвитку творчих здібностей.
Відповідно до структури роботи з обдарованою молоддю дана робота проводиться як в груповій так і індивідуальній формах.
У школі здійснюється поглиблене вивчення предметів: української мови та літератури, світової літератури та іноземної мови (англійської). У старшій школі здійснюється профільне навчання.
В школі організована робота секцій, предметних гуртків, гуртків за інтересами. Ведеться робота по залученню учнів до інтелектуальних конкурсів: знавців української мови ім. Петра Яцика, Міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру», Міжнародного фізичного конкурсу «Левеня», участь учнів в шкільних, районних олімпіадах та заочних інтернет – олімпіадах, науково-дослідницька робота в рамках МАН.
Розвитку творчих здібностей учнів сприяють проведення у школі Днів наук, предметних тижнів, щорічного конкурсу «Таланти нашої школи», в ході яких проводяться: виставки творчих робіт учнів, турніри знавців, інтелектуально-розважальні ігри, науково-практичні конференції , комп’ютерні презентації творчих робіт, працюють інформаційні центри.
На базі школи працюють гуртки: хореографії, театральний, гурток комп’ютерної техніки, спортивні секції тощо.
При школі працюють гуртки: естрадно-хореографічний (керівник Лемешко Н.М.), театральний (Крикуленко Н.М), декоративно-прикладного мистецтва (Кривуля А.А.); спортивні секції : баскетбольна, загальної фізичної підготовки (керівник Кривуля А.М.).
Учні школи активно відвідують ці гуртки.
Учні школи є учасниками, переможцями Всеукраїнських конкурсів, оглядів художньої самодіяльності.
Одним із важливих напрямків роботи з обдарованими дітьми у школі є постійний психологічний патронаж всіх учасників навчально-виховного процесу, бо тільки у межах психологічного моніторингу, який допомагає здійснювати психологічний супровід у навчанні обдарованих і здібних дітей педагогічний колектив вирішує такі завдання:
· розроблення індивідуальних освітніх маршрутів;
· формування адекватної самооцінки;
· охорона та зміцнення фізичного та психічного здоров’я;
· профілактика неврозів;
· попередження ізоляції обдарованих і здібних дітей у групі однолітків;
· розвиток психолого-педагогічної компетентності педагогів і батьків обдарованих і здібних дітей .
У школі сформований і постійно поповнюється банк даних діагностичних методик для виявлення обдарованих і здібних дітей різних вікових груп. Належну увагу колектив школи приділяє психолого-педагогічній освіті батьків обдарованої молоді. З цією метою проводяться заняття батьківського університету, на засіданнях якого розглядаються питання :
· як розвивати здібності дитини ;
· батьки і обдаровані діти в контексті конфлікту поколінь ;
· якщо ваша дитина талановита ...
Усвідомлюючи , що головною педагогічною метою навчання є залучення обдарованої дитини до неперервного процесу самовдосконалення – самовиховання, саморозвитку, самонавчання адміністрація школи домагається :
· використання вчителями діяльнісного підходу до проведення уроків через введення нових технологій навчання, використання ефективних методів роботи з обдарованими дітьми: пояснювально-ілюстративний, пошуковий, дослідницький, проблемний виклад матеріалу;
· забезпечує організацію педагогічного процесу так, щоб максимально розвинути здібності обдарованих дітей;
· визначає варіативну частину робочого плану так, щоб максимально врахувати розвиток обдарованих дітей;
· працює над створенням комплексу науково-методичних та навчальних матеріалів;
· підтримання педагогічних кадрів, які здатні сприяти творчій праці учня, виявляти ініціативу та професійну компетентність у цій галузі педагогічної діяльності.
Дане питання знаходиться під постійним контролем адміністрації школи. Видаються аналітичні накази по підсумках проведення олімпіад, конкурсів,
спартакіад.
Вміло організовують роботу із виявлення та розвитку обдарованих дітей учителі української мови та літератури, залучаючи школярів до численних конкурсів. Традиційними стали конкурс читців художнього слова з нагоди Шевченківських днів, міські літературно-мистецькі свята.
Ряд заходів з обдарованою молоддю було проведено і вчителями світової літератури, апогеєм яких стало театралізоване літературно-мистецьке свято, присвячене річниці від дня народження Миколи Гоголя, на якому були представлені уривки творів видатного письменника та виставка учнівських робіт на тему ,,Художній світ М.В.Гоголя”.
Значну роботу з розвитку навичок пошуково-дослідницької роботи творчої молоді проводять вчителі суспільних дисциплін. Протягом останніх двох навчальних років у школі проведено ряд заходів патріотичного спрямування.
Сприяє розвитку дослідницьких умінь та є важливим фактором формування патріотичних почуттів підростаючого покоління робота учнів-гуртківців в шкільному музеї – могутньому засобі переконання, агітації і пропаганди.
Вчителі біології та географії також проводять велику позакласну роботу з формування екологічної культури школярів.
Відчутні результати в роботі з обдарованими дітьми мають вчителі математики та фізики, вихованці яких щороку беруть активну участь у районних олімпіадах та предметних тижнях.
Вчителі іноземних мов, працюючи над проблемою ,,Формування комунікативних навичок учнів”, здійснюють значну роботу в напрямку участі учнів в міжнародному конкурсі знавців іноземної мови.
Є певні успіхи в роботі зі здібними та обдарованими учнями з фізичної культури: збірні команди хлопців і дівчат школи посідали І-ІІІ місця у зональних змаганнях з волейболу, у районних змаганнях з футболу – І-ІІІ місце.
Участь обдарованих дітей у різноманітних інтелектуальних та творчих конкурсних випробуваннях, навчальних семінарах, турнірах є традиційним способом виявлення та розвитку цієї категорії дітей.
Дієвим засобом формування громадянської активності підростаючого покоління та, відповідно, розвитку лідерської обдарованості є діяльність органів учнівського самоврядування, які мають чітку структуру та діють згідно затверджених статутів. Діяльність даних структур спрямована на покращення навчальних досягнень учнів, організацію змістовного дозвілля школярів, дотримання належного санітарного стану шкільних приміщень та прилеглої до навчальних закладів території, посилення загальношкільної дисципліни. В структурі учнівського самоврядування школи діє творче об’єднання школярів.
У позаурочний час школярі відвідують також позашкільні заклади спортивного (ДЮСШ ) та художньо-естетичного (музична школа) спрямування.
Головне завдання педагогічного колективу у 2011-2012 н.р. - забезпечити якість знань учнів, навчити їх самостійно здобувати знання, формувати життєві компетентності, виховати свідому творчу особистість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕАЛІЗАЦІЯ

програми «Обдаровані діти»

• осмислення значення розвитку обдарованих дітей кожним чле­ном колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації навчання;
• визнання того, що система роботи з обдарованими учнями — один із пріоритетних напрямів роботи школи;
• постійне вдосконалення науково-методичної роботи та освітньо­го процесу загальноосвітніх навчальних закладів;
• залучення до роботи з обдарованими учнями вчителів, які мають високі професійні та особистісні якості, а також «вузьких» спе­ціалістів (психологів, керівників предметних гуртків тощо).

РЕАЛІЗАЦІЯ

програми вчителем-предметником:

• протягом першого року навчання виявити рівень творчих мож­ливостей, особистісні властивості, спеціальні інтереси та нахи­ли дитини;
• розробити спеціальні навчальні матеріали для розвитку обдаро­ваної дитини в початковій школі, що забезпечують закріплення й розвиток творчої обдарованості та спеціальних здібностей;
• визначити методи, що сприяють розвитку можливостей самови­раження обдарованої дитини;
• сприяти прояву і реалізації широкого спектру захоплень ди­тини;
• спільно з батьками підтримувати обдаровану дитину в реаліза­ції інтересів у школі та сім'ї;
• проводити різноманітні заняття для розвитку творчої обдарова­ності дитини;
• своєчасна діагностика інтелектуальних особливостей і здібно­стей учня;
• гуманне співробітництво учителя та учня;
• взаємодія педагогів і батьків;
• створення для учня ситуацій упевненості в собі;
• забезпечення учневі права на пошук і помилку без зниження оцінки, надання можливості виправлення помилки і підвищен­ня оцінки;
• використання такої системи управління пізнавальною діяль­ністю і заохочення її результатів, що перетворюють ситуативну впевненість на стійку;
• підтримка ініціативи дитини у всіх видах діяльності;
• гуманізація сфери спілкування з однолітками та дорослими;
• надання можливості реалізації фізичної активності;
• навчання прийомів самостійної роботи, способів самоконтро­лю, дослідницької діяльності, уміння отримувати знання само­стійно;
• відсутність демонстрації виняткових досягнень, що спричиня­ють ревність і неприйняття однокласниками, але разом із цим і неприпустимість зменшення досягнень та унікальних здібно­стей.

Обдаровані

 Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді .

На сучасному етапі розвитку освіти актуальними є питання удосконалення системи управління навчальним закладом і переводу школи в новий стан, який забезпечить надання населенню широкого спектру якісних освітніх послуг залежно від потреб людини, суспільства та ринку праці. В цій парадигмі науковцями відводиться важливе місце вихованню людини інтелектуально розвинутої, з високими моральними якостями. Особлива роль належить школі, яка готує майбутнє для Батьківщини. За останні роки змінилися погляди батьків на школу та їх вимоги щодо здобуття дітьми освіти. Батьки мають можливість вибирати ту школу, яка, на їх погляд, надає не тільки глибокі знання, а і виявляє здібності їх дітей, працює на перспективу. Тому у школі повинні працювати справжні інтелектуали, які здатні закласти основу для майбутнього професійного вибору учнів. Задача номер один – створити привабливий імідж навчального закладу, щоб у дітей було бажання відвідувати школу з радістю і надією. Основою формування іміджу успішності є розуміння наступних положень:

- кожна дитина має задатки;

- кожна дитина прагне реалізувати свої здібності.

Здібності та задатки розвиваються та реалізуються при умові сприятливого зовнішнього середовища і сукупності внутрішніх потенцій. Ми визначаємо обдаровану дитину як таку дитину, що відрізняється від однолітків яркими видатними здібностями, або вона має внутрішні передумови для високих досягнень, в тому або іншому виді діяльності. А під здібностями ми розуміємо індивідуальні особливості, які дозволяють при сприятливих умовах успішно оволодівати діяльністю.

Обдарованість — це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а й своєрідний сплав її особистісних якостей. Розвиток і виховання обдарованих дітей вирішує проблему формування творчого потенціалу суспільства. Виховати з обдарованої дитини особистість, адаптовану до складностей сучасного життя, досить важко. У розвитку творчих можливостей учнів велике значення має випереджальний характер навчання й виховання. Його обґрунтував відомий психолог Л. Виготський і пояснив так: «Лише те навчання є добрим, яке передує розвиткові дитини, тоб­то спонукає дитину до життя, пробуджує та приводить у дію низку внутрішніх процесів розвитку».

 Проблему виявлення, розвитку й педагогічної підтримки здібних та обдарованих учнів, розкриття їхнього потенціалу вважаємо однією з основних у нашій школі.

Програма розроблена на основі Державної цільової програми роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 р.р. ( Постанова КМУ 3 1016 від 08.08.2007р.)

Мета програми «Система роботи з обдарованими учнями»:

 Створення освітнього§ простору школи як сукупності умов для розвитку особистості шляхом здійснення переходу від ідеї розвитку особистості до ідеї саморозвитку.

 Задоволення потреб§ суспільства в творчих, обдарованих учнях.

 Реалізація процесу пошуку,§ відбору і творчого розвитку обдарованих дітей в процесі впровадження традиційних і інноваційних форм і методів навчання.

Головні завдання, які ставить перед собою педагогічний колектив школи:

1. Виховання морально і фізично здорового покоління.

2. Створення умов для здобуття освіти понад державний мінімум.

3. Здійснення науково-практичної підготовки талановитої молоді, збагачення на її основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу держави.

4. Розвиток природних позитивних нахилів, здібностей та обдарованості учнів, потреби і вміння самовдосконалюватись, формування громадської позиції, національної свідомості, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії.

5. Надання учням можливостей для реалізації індивідуальних творчих потреб, забезпечення умов для оволодіння практичними вміннями і навичками наукової, дослідно-експериментальної діяльності відповідно професійної орієнтації.

6. Створення сприятливих умов для гуманізації освіти.

7. Виховання школяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе.

8. Розробка сучасних науково-методичних концепцій, форм, видів діяльності, матеріалів для використання їх у навчально-методичної роботі.

9. Ефективне впровадження інноваційних технологій навчання.

10. Створення дієвої моніторингової системи оцінки навчальних досягнень учнів.

Принципи реалізації програми

1. Єдність - передбачає спільність мети і завдань кожного з ступенів, наступність і взаємозв’язок між ними, надання усім дітям однакових стартових умов для здобуття загальної середньої освіти незалежно від соціального становища батьків. Школа є невід’ємною ланкою системи безперервної освіти і забезпечує рівень загальноосвітньої підготовки, достатній для подальшого здобуття освіти на наступних її етапах.

2. Варіативність - означає визнання правомірності різних шляхів реалізації єдиної мети і завдань шкільної освіти на основі застосування різних педагогічних систем і технологій.

3. Демократичність – визначається відкритістю перед суспільством, участю учнів, їхніх батьків, педагогічного колективу і представників громадськості у розробці та реалізації стратегії і змісту її діяльності, відповідальністю навчального закладу за якість освітніх послуг перед споживачем і державою.

4. Поєднання національного і загальнолюдського – означає, що домінантою виховного процесу має стати виховання в учнів патріотизму з новим змістовним наповненням. З одного боку, це виховання почуття любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їх майбутнє, а з іншого – відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства – гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури миру, національного примирення, збереження природи.

5. Світський характер – означає побудову освітнього процесу на засадах наукових знань, розгляд будь-якого предмету вивчення у відповідності з даними про нього сучасної науки. Втручання в діяльність школи релігійних організацій, пропаганда релігійних віровчень, прилучення учнів до релігійної віри у школі не допускаються. Водночас у процесі вивчення гуманітарних предметів доцільне загальне ознайомлення школярів з релігіями як феноменом загальнолюдської культури.

В основу роботи з обдарованими дітьми покладено принципи:

 орієнтація на вищі кінцеві- результати;

 безперервна передача знань(- навчатися й навчати інших необхідно стільки, скільки потребує досконале володіння темою);

 співпраця й товариська- взаємодопомога;

 різноманітність завдань;-

 навчання за здібностями;-

Виконання програми здійснюється за такими напрямами:

 науково- методичне- забезпечення роботи з обдарованими учнями;

 виявлення та відбір- обдарованих дітей;

 навчання , виховання та- розвиток обдарованих дітей;

 стимулювання та заохочення- навчальної й позакласної діяльності учнів;

Механізм реалізації програми « Система роботи з обдарованими учнями»

В основі даної програми лежить вирішення проблеми пошуку та діагностики обдарованих дітей . Ми виділяємо такі групи обдарованих дітей:

 діти з високими показниками- інтелекту;

 діти з високим рівнем- творчих здібностей;

 діти, які досягли успіхів у- будь-яких галузях ( музика, спорт, окремі предмети тощо);

 діти, які добре навчаються;-

Така класифікація дає змогу створити банк даних, які використовуються для подальшого планування роботи з дітьми.

Результати діагностики обговорюються на психолого- педагогічних консиліумах, де визначаються діти за рівнями і створюється банк даних:

1. Учні Всеукраїнського рівня ( переможці та учасники ІV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та ІІІ етапу конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт МАН);

2. Учні обласного рівня ( переможці ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та ІІ етапу конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт МАН , переможці інтелектуального турніру пам’яті професора Л.М. Лоповка);

Учні міського рівня ( переможці міського ІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад та І етапу конкурсу- захисту науково- дослідницьких робіт МАН, конкурсу ім. Петра Яцика та ін.)

Наступним етапом є проектування очікуваних результатів, що є адитивним визначенням вектора роботи вчителів, адміністрації , шкільного психолога, шкільних методоб’єднань, сім’ї з одного боку та учня з другого. На цьому етапі на перший план виходить науково- методичне забезпечення роботи з обдарованими учнями.

Шкільними методичними об’єднаннями:

 розробка та впровадження- методичних матеріалів по організації роботи з обдарованими дітьми;

 матеріали з досвіду роботи;-

 написання індивідуальних- програм по роботі з обдарованими учнями;

 пошук та впровадження- інноваційних технологій у процес навчання;

 забезпечення- науково-пошукової діяльності учнів;

 підготовка учнів до- олімпіад, конкурсів;

Принципи розробки програм для обдарованих дітей

1. Визначення сильних і слабких сторон кожного учня.

2. Індивідуальна програма має складатися з різноманітного навчального матеріалу, що відповідає інтересам обдарованої дитини.

3. Індивідуальна програма має передбачати принципи поступовості і послідовновності.

4. Чітка система оцінювання.

Адміністрацією школи:

 організація педагогічного- процесу з метою забезпечення розвитку здібностей обдарованих учнів;

 визначення варіативної- частини робочого навчального плану;

 розробка комплексу- науково-методичних та навчальних матеріалів, конкрет¬них методичних рекомендацій;

 підбір педагогічних кадрів- відповідного рівня, здатних сприяти творчій праці учня;

 постійне вивчення- педагогічної майстерності вчителів, забезпечення умов для їх самостійної діяльності, підвищення загальнокультурного та професійного рівня;

 забезпечення участі- обдарованих учнів у конкурсах, змаганнях, олімпіадах,конференціях, конкурсів- оглядів творчих і наукових учнівських робіт, виставок, спрямованих на виявлення і самореалізацію обдарованих дітей;

затвердження спеціалізованих навчальних планів та програм;

 розширення географії- наукових товариств, відділень МАН;

 організація проведення- інтернет- олімпіад з основ наук, створення належних умов для участі у них обдарованих дітей.

 Методичною радою:

проведення науково-практичних конференцій, семінарів, присвячених проблемам розвитку творчого потенціалу педагогів та школярів;

впровадження у практику роботи школи нових освітніх технологій;

організація у школі виставок- нових технологічних і методичних засобів, презентації індивідуальних програм творчих вчителів, психолога, спрямованих на виявлення і розвиток обдарованих дітей;

Шкільним психологом:

• аналітична корекція результатів розвитку учня на основі вивчення рівня інтелектуального розвитку та коефіцієнта самореалізації, тестування, робота з викладачами та вихователями по врахуванню результатів психологічних досліджень в їх подальшій роботі.

Для досягнення поставленої мети у школі створена і постійно вдосконалюється система роботи з обдарованою молоддю, яка є сукупністю змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять дитину в умови суб’єкта творчої діяльності У школі працює творча група вчителів, яка розробляє рекомендації щодо системи пошуку обдарованих дітей , пам’ятки вчителям, класним керівникам щодо розвитку творчих здібностей. Організація навчально-виховного процесу в закладі спрямована не на максимальне навантаження учнів навчальним матеріалом, а на розвиток їх здібностей. Творчість учнів, новизна та оригінальність їхньої навчальної діяльності виявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її вирішення. При цьому ми намагаємось створити умови для постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати.

Відповідно до структури роботи з обдарованими учнями, робота проводиться як в груповій так і в індивідуальній формах. У старшій школі здійснюється профільне навчання, а також забезпечується допрофільна підготовка учнів в межах мікрорайону.

Організація роботи вчителів з обдарованими дітьми

1. Вивчення вчителями характерних особливостей обдарованих дітей та спе-

цифіки роботи з ними.

2. Створення індивідуальних програм та планів роботи з обдарованими ді-

тьми учителями-предметниками та класними керівниками.

3. Проведення навчання вчителів, які працюють з обдарованими дітьми,

психологом школи.

4. Розгляд питання роботи з обдарованими дітьми на педрадах та засіданнях

шкільних методичих об’єднаннях.

5. Організація роботи спецкурсів, факультативів згідно з творчими потребами дітей.

6. Проведення в школі предметних тижнів, до участі в яких залучати обда-

рованих дітей.

7. Організація і проведення предметних олімпіад з базових дисциплін серед

учнів 5-11 класів.

8.Проведення систематичної підготовки дітей до участі у міських та обласних олімпіадах з базових дисциплін.

Удосконалити навчально-виховний процес з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагає, насамперед, періодичність проведення олімпіад з основ наук, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт, КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторин, інтелектуальних аукціонів, змагань, ігрових тренінгів, ігор, семінарів, систематичність проведення творчих тренінгів, інтелектуальних марафонів тощо.

. Серед засобів навчання важливе місце займає дидактичний матеріал, який учитель використовує для залучення учнів до роботи з книжкою, іншими джерелами знань, для організації самостійних робіт на уроці та вдома, а також для оперативного контролю за засвоєнням знань. Ефективність проведення самостійної роботи учнів залежить від дотримування багатьох умов: посильності завдання; інструктажу вчителя про порядок виконання завдань, визначення необхідного часу для окремого етапу на самостійну роботу, відповідність відведеного часу щодо обсягу та ступеня складності завдань; диференційований підбір завдань з вищою складністю для здібних учнів, які цікавляться певною дисципліною значно глибше; чіткої організації навчальної діяльності (щоб кожен учень виконував завдання самостійно); диференційованої допомоги учням у виконанні завдання (але без підказування та опіки); підготовки вчителем списку додаткової науково-популярної літератури для виконання індивідуальних складніших завдань; підбору таких завдань, які при самостійній роботі з підручником, довідковою літературою, вимагають від учнів осмисленого перетворення тексту даного параграфа; письмово-графічного оформлення результатів самостійної роботи; завершення результатів самостійної роботи самоконтролем і контролем з боку вчителя, поєднання індивідуальної, групової і загально класної форм організації навчальної діяльності. Шкільними методичними об’єднаннями вчителів природничо-математичного циклу, гуманітарного циклу розроблені методичні матеріали по роботі з обдарованими учнями, підготовки їх до участі у олімпіадах , конкурсах МАН, інтелектуальних турнірах , конференціях. 

Олімпіада - це позакласна форма навчання. Для вчителя хімії підготовка до олімпіад є благодатним полем експериментальної діяльності. Всі творчі знахідки, методичні наробки можуть бути впроваджені в педагогічну практику й принести вагомі результати. І тут я хочу поділитися власним досвідом.

Свою роботу я планую у чотири етапи:

1. виявлення обдарованих учнів;

2. створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках хімії; 

3. індивідуальна підготовка.. 

Велика увага приділяється другому етапу – поурочній роботі. Зазвичай такі учні вже засвоїли шкільну програму свого класу. Тому доцільним вважаю пропонувати їм індивідуальну програму, творчі задачі, досліди. Результативним виявилося включення таких дітей у роботу класу в ролі консультантів на семінарах і заліках, дослідників при вивченні нового матеріалу, при підготовці додаткового матеріалу. Це дозволяє залишити учня в полі зору свого класу, сприяє його подальшому розвитку, систематизує знання, зміцнює його авторитет серед однолітків, привчає до самостійності й відповідальності.

 Узагальнюючи власний досвід, можу сказати , що тут можна виділити наступні два підходи:

1) підтримка постійного інтересу до предмета шляхом пропозиції для розв’язання нестандартних завдань (школярам, як правило, цікаві завдання, для яких необхідно який-небудь новий спосіб або використати знання, що виходять за рамки шкільних підручників) і заохочення інтересу до вивчення позапрограмового матеріалу;

2) індивідуальний підхід до кожного учасника олімпіади, допомога в самовизначенні й розвитку особистості учасника олімпіади, а також формування у учнів методологічних знань.

Одним із найважливіших засобів для виконання Програми є моніторинг динаміки розвитку творчого потенціалу учнів, який здійснюється за напрямками:

• визначення рівня знань учнів з конкретних навчальних дисциплін за допомогою експертних контрольних робіт (за текстами адміністрацій); аналіз динаміки цього показника;

• аналіз динаміки ефективності навчання за шкільними статистичними матеріалами семестрової підсумкової успішності;

• оцінка професійного потенціалу педагогічного колективу школи за статистичними матеріалами і аналіз його динаміки;

Моніторинг динаміки розвитку творчого потенціалу учня забезпечує продуктивну організацію роботи з академічно здібними учнями.

Батьки часто зацікавлені в установленні тісного контакту зі школою, оскільки чудово розуміють труднощі виховного процесу, пов'язані найчастіше з труднощами перехідного віку.

Система стимулювання й заохочень освітньої діяльності

У процесі науково-дослідницької роботи над питанням успішного навчання й виховання учнів, створення ситуації успіху, проводячи анкетування, дослідження, спостереження, роблячи прогнози й перевіряючи їх на практиці, дійшли висновку, що для створення ситуації успіху, для самореалізації особистості заохочення мають першочергову роль. Особливо велике значення має заохочення в дитячому і юнацькому віці. З погляду педагогіки ситуація успіху — це таке спрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягнення високих результатів у діяльності як окремої особистості, так і колективу в цілому. Учителі школи намагаються не пропустити найменших успіхів учнів у різних видах діяльності.Ситуація успіху — це така психологічна ситуація, у результаті якої дії, здійснювані людиною, приводять до почуття задоволення за свої досягнення, гордості за свою справу. Навчально- виховну діяльність необхідно будувати на позитивних емоціях, стимулюючи і заохочуючи всіх учасників навчально- виховного процесу до активної діяльності на уроці та в позакласній роботі на основі повного використання ресурсів успіху, довіри.

Уже традиційно склалась певна система стимулювання й заохочення педагогічних працівників, учнів. На Святі останнього дзвоника переможці олімпіад, конкурсу- захисту МАН, конкурсу ім. П.Яцика, переможці спортивних змагань , а також учні, які досягли вагомих результатів у інших конкурсах міського, обласного та всеукраїнського рівнів нагороджуються дипломами, грамотами, цінними подарунками. Система стимулювання трудової активності вчителів передбачає : оголошення подяки в наказі, подяка в наказі із занесенням в трудову книжку, подання до присвоєння звання « Старший учитель», « Учитель –методист», премії.

Очікувані результати від реалізації Програми

 розробка і впровадження§ механізму пошуку і відбору обдарованої молоді;

 створення§ науково-педагогічної інформаційної системи;

 впровадження сучасних§ педагогічних та інформаційних технологій;

 підвищення професійного§ рівня педагогів;

 створення системи морального§ заохочення обдарованій молоді до науково-дослідницької діяльності;

 виховання особистості,§ збереження традицій і досвіду педагогічного колективу школи.

Обдарованість - явище багатогранне і складне. Описати всі можливі шляхи його виявлення і розвитку не легко. Розповсюджена думка, що творчі здібності властиві будь-якій дитині, треба лише зуміти розкрити їх і розвинути. Це, безумовно, так. Таланти існують від великих і яскравих до скромних і малопомітних. І суть нашої програми щодо створення системи роботи з обдарованими дітьми полягає в тому, що в конкретних умовах масової школи за допомогою конкретних матеріалів: програм, ознак пізнавальної діяльності учнів, прийомів, методик навчання виявляються елементи інтелектуальної, академічної і творчості обдарованості в шкільному навчальному процесі в повсякденній педагогічній діяльності.

Педагогічний колектив усвідомлено працює над створенням освітнього простору школи як сукупності умов для розвитку особистості. Враховуючі сучасні тенденції, поступово здійснюється перехід до нової педагогічної установки - від ідеї розвитку до ідеї саморозвитку, самоактуалізації всіх учасників освітнього процесу в школі.

Обдаровані діти. Форми, методи, робота з обдарованими дітьми

Стосовно феномену обдарованості дитини існує дві протилежні точки зору. За соціальною концепцією визнається, що більшість дітей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні розвитку їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій, В.П. Єфроїмсон). Друга – теорія генетичної спадковості, за якою обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р. Стернберг).

Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість дитини по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. Будь-яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.

Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості

Обдарованість, як характерну ознаку особистості, визначають за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:

• природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);
• *****

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі типи обдарованості дитини:

1. Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу.
2. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам’ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважність до явищ природи, їх причин і наслідків, намагання експериментувати.
3. *****

Звичайно, кожен вчитель мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі.

Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуацію, коли діти нічим не зацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню. Але чи насправді це так?

В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. За даними одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти.

*****

Підготувавши вчителів до роботи з обдарованими дітьми, повідомівши що деякі з дітей продемонструють виняткові здібності, Розенталь і Якобсон стали чекати, що ж станеться далі. Періодично протягом року вони проводили спостереження за динамікою успішності учнів, а в кінці року перевірили усіх дітей за допомогою тесту IQ. Очікування стали реальністю. З’ясувалося, що реальний приріст показника IQ залежав від інформації, яку отримали вчителі: у тих дітей, які, на думку вчителя, були розумово більш здібними, приріст IQ був більший, ніж у тих дітей, які, на думку вчителя, були менш здібними.

Таким чином, упередженість учителя відносно дитини впливала на ту навчальну роботу з обдарованими дітьми, яку він з ціма учнями проводив. Згодом висновки Розенталя і Якобсона були підтверджені у ряді інших експериментальних досліджень.

Надії, які вчителі покладали на своїх учнів, навіть якщо вони не висловлені вголос, допомогли школярам повірити у себе і вчитися відповідним чином. Численні дослідження показали, що люди не усвідомлено прагнуть відповідати тому рівню розвитку, який від них очікується, причому як вищому, так і нижчому.

Отже, дослідницький проект, спрямований на пошук способів виявлення потенційної обдарованості, форм, методів роботи з обдарованими дітьми, має всі підстави для того, щоб дати очікувані результати, тобто допомогти визначити умови, за яких пересічні учні змогли б у повній мірі виявити природні психологічні можливості і досягти найвищого рівня свого розвитку.

Але ж для цього потрібні відповідні форми, методи роботи і психолого-педагогічний інструментарій, за допомогою якого ми б мали можливість діагностувати потенційні задатки та здібності дітей та обґрунтувати імовірність їхнього розвитку до рівня обдарованості.

*****

Фактори формування обдарованості дитини

Важливою особливістю сучасного розуміння обдарованості є те, що це явище розглядається не як статична, а як динамічна характеристика, що реально існує в русі, постійному розвитку (Ю.Д. Бабаєва, А.І. Савєнков та ін.). За такого розуміння вважається доцільним визначити провідні фактори формування обдарованості дитини, за наявності яких підвищується вірогідність прояву неординарних здібностей особистості. Такими факторами пропонується вважати психофізичний потенціал особистості та сприятливий вплив середовища.

Біологічними передумовами обдарованості є: задатки, як вроджені анатомо-фізіологічні особливості людини, що зумовлюють розвиток здібностей (до музики, малювання, математики, спорту тощо); здібності – індивідуальні якості особистості, які виявляються у певній діяльності і які забезпечують успіх саме в цій діяльності; схильності – емоційне ставлення, конкретна вибіркова спрямованість на певну діяльність, що заснована на інтересі до цієї діяльності, потреби у її здійсненні, бажанні виконувати, досягати у ній успіху. Система задатків, схильностей і здібностей у комплексі і є найважливішою рушійною силою самовираження особистості, яка забезпечує виконання нею діяльності на високому рівні і досягнення значних успіхів.

*****

Психологічна характеристика обдарованої особистості

Наступним кроком у визначенні наявності у дитини потенційної обдарованості є організація педагогічного спостереження за її поведінкою та аналіз її дій та вчинків, пов’язаних з проблемними ситуаціями у житті. Критеріальними засадами цих діагностичних процедур, по перше, може слугувати загальновизнана структура розвиненої обдарованості. А по-друге, за допомогою методу вибіркового аналізу наукової та художньо-публіцистичної літератури можна виявити сукупний перелік психологічних характеристик, притаманних обдарованій людині.

Структура розвиненої обдарованості складається з трьох основних підструктур:

а) високої пізнавальної активності, яка базується на високому рівні сенсорних (увага, сприймання, пам’ять) та інтелектуальних (дивергентне і конвергентне мислення, критичність мислення, здатність до узагальнення і прогнозування);

*****

Отже, те, що дитина обдарована, можна припустити, якщо її інтелектуальні здібності перевищують стандартний рівень, до вирішення проблем і завдань вона застосовує творчий підхід, а також у неї наявний високий рівень мотивації досягнень.

Особлива психологічна якість обдарованих дітей – їх здатність прогнозувати можливі ситуації, способи розв’язання проблем, внутрішньо програвати ситуації ризику й небезпеки, а також знаходити можливі виходи із таких ситуацій.

Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Вони не уникають відповідальності, пред’являють високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість, адже самі знають собі ціну. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до духовних цінностей.

Пропонується узагальнена психологічна характеристика обдарованої особистості:

 має хорошу пам’ять, добре розвинуте абстрактне мислення;-
 як правило, дуже активна і завжди чимось зайнята;-
*****

Розкриття потенціалу креативності як показник обдарованої дитини

Більшістю сучасних психологів проблема розвитку обдарованої дитини розглядається у контексті розкриття її творчого потенціалу, розвитку інтелектуальних здібностей, а також формування особистісно-мотиваційної сфери. К.Д.Ушинський писав про те, що дитина, яка отримала від народження щасливе поєднання інтелектуальних і творчих здібностей, має можливість скористатися ними у майбутньому.

Креативність – це одна з найголовніших умов розкріпачення свідомості – її вихід за межі наявного чуттєвого буття, піднесений, узагальнено-позачасовий погляд на речі, це крок свідомості за обрій усталеного, у світ свободи та творчості.

*****

В ході дослідження досвіду роботи сучасних фахівців, викладеного у психолого-педагогічній літературі, було визначено найефективніші форми та методи роботи з обдарованими дітьми, розкриття потенціалу креативності, а саме:

• реалізація творчого експрес-тренінгу під час проведення шкільних уроків;
• налаштування учнів на досягнення успіху;
• допомога кожному учневі ставити перед собою посильні завдання, які б відповідали його інтересам і носили дослідницький характер;
• *****

Освітній простір життєтворчості особистості як індикатор потенційної обдарованості

Згідно з новітніми ідеями вітчизняної педагогічної науки головною умовою розкриття потенціалу креативності учнівської молоді є перетворення традиційного навчально-виховного процесу, побудованого на засадах суб’єкт-об’єктних відносин педагогів у учнями, на освітній простір життєтворчості, насичений різноманітними інтерактивними заходами за всіма можливими сферами самоздійснення особистості.

*****

Наведемо коротку характеристику деяких форм та методів роботи з обдарованими дітьми:

– ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) – пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо. Використання алгоритму розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч, вміння свідомо моделювати ідеальний еталон, психологічно орієнтована думка на його досягнення і домагання цього найкоротшим шляхом.

– Ейдетика – технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам’ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається уява та фантазія, гнучкість мислення, здатність створювати об’ємні й яскраві образи. Відбувається стимулювання роботи правої півкулі головного мозку, що забезпечує розвиток здатності створювати варіативність у розв’язанні творчої задачі, що є основою для активізації креативного мислення та використання його у вирішенні навчальних та життєвих задач.

– *****

Принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть найслабший, може сьогодні спробувати вивчити тільки один сьогоднішній урок, добре написати конспект і відразу одержати свою першу добру оцінку, а там другу, а там третю… Спочатку ці оцінки майже нічого не важать (крім того, що учень старається, але хіба цього мало?); однак поступово приходить і справжнє знання, а разом з ним і інтерес до предмету. Починаючи з будь-якого дня, кожен може вчитися добре, і це зараз же позначиться на оцінках, це негайно відзначить учитель, скільки б у нього не було учнів.

– Наголошення на будь-яких поліпшеннях
Помічати і відповідним чином відмічати кожен маленький, але успішний крок на шляху до виконання завдання

– Повідомлення про будь які внески
Акцентувати увагу на цінності активності учня в усних відповідях і класних дискусіях, пам’ятаючи, що вони вносять власний внесок у колективну роботу як можуть

– *****

Це похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом. Ми можемо «аплодувати» досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до навчання. «Оплески» повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє.

Метод роботи з обдарованими дітьми – проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираються проблемні запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.

Метод роботи з обдарованими дітьми – побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання. Роблять свої припущення, що можуть стати темою дослідження.

«Виділяти найкраще» – цей метод, відомий як «ефект Розенталя» або ефект Пігмаліона – психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізації пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакцій оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва», цей термін винайшов американський соціолог Роберт Мертон у 1948 році для тих пророкувань, які стихійно «керують» поведінкою людей і призводять до очікуваних ними результатів.

Форма роботи з обдарованими дітьми – інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині формулювати певні умовиводи, висловлювати свої думки, доходити правильних висновків.

Форма роботи з обдарованими дітьми: «інформаційно – пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.

Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і якість виконання на наступному уроц

Тесты на определение одаренности.

    Тест-вопросник, определяющий одаренность и направленность   
школьника к той или иной области деятельности.

      Отвечая на вопросы, записывайте ответы: утвердительные, «да» — 1 очко; отрицательные, «нет» — 0 очков. Затем складывайте все очки. По шкале результатов узнаете, одарен ли Ваш ребенок.

1. Случается ли ребенку находить необычное применение какому-либо предмету?
2. Меняет ли он свои интересы, наклонности?
3. Любит ли рисовать воображаемые предметы?
4. Любит ли рисовать абстрактные картинки?
5. Любит ли фантастические истории?
6. Сочиняет ли рассказы или стихи?
7. Любит ли рисовать затейливые фигуры из бумаги?
8. Сделал ли когда-нибудь то, чего не знал, или то, чего не существует?
9. Бывает ли у него желание что-то переделать на свой вкус?
10. Боится ли темноты?
11. Изобрел ли когда-нибудь новое слово?
12. Считал ли это слово понятным без разъяснений?
13. Пробовал ли переставлять мебель по своему разумению?
14. Был ли удачен этот замысел?
15. Использовал ли когда-нибудь вещь не по ее назначению?
16. Мог ли ваш ребенок, будучи совсем маленьким, отгадывать назначение разных предметов?
17. Предпочитает ли в выборе одежды свой вкус вашему?
18. Есть ли у него собственный мир, недоступный окружающим?
19. Ищет ли объяснения тому, чего еще не понимает?
20. Часто ли просит объяснить окружающие его явления?
21. Любит ли читать книжки без иллюстраций?
22. Изображает ли какие-либо персонажи во время сюжетных игр?
23. Помнит ли и рассказывает ли свои сны, делится ли пережитыми впечатлениями?

    Шкала результатов:
  От 20 до 23 очков — ваш ребенок очень сообразительный, способен иметь собственную точку зрения на окружающее.
  От 15 до 19 очков — ваш ребенок не всегда обнаруживает свои способности, он находчив и сообразителен, лишь когда в чем-то заинтересован.
  От 9 до 14 очков — большая сообразительность, достаточная для многих областей знаний, где необязателен собственный взгляд на вещи. Однако для занятий творческой деятельностью многого не хватает.
  От 4 до 8 очков — ваш ребенок проявляет творческое мышление лишь при достижении важной для него цели, он более склонен к практической деятельности.
  Менее 4 очков — вашему ребенку не хватает сообразительности, но он может достичь успеха как хороший исполнитель.

ТЕСТ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК МИСЛЕННЯ

(тест для визначення логічних здібностей) 

У кожному питанні відзначте один варіант відповіді, який Ви вважаєте правильним.

1. «Лопата» так відноситься до «копати», як «ніж» до:

а. гострого;

б. різати;

в. точити.

2. «Втомлений» так відноситься до «робота», як «гордий» до:

а. посмішка;

б. успіх;

в. щасливий.

3. Яке з даних слів не співвідноситься з двома іншими:

а. свіча;

б. місяць;

в. лампа.

4. «Подив» так відноситься до «незвичайного», як «страх» до:

а. небезпечний;

б. неспокійний;

в. жахливий.

5. Який з наступних дробів не підходить до двох інших:

а. 3/7;

б. 3/9;               в. 3/11.

6. «Розмір» так відноситься до «довжини», як «нечесний» до:

а. в'язниця;

б. грішний;

в. той, хто вкрав.

7. «АБ» так відноситься до «ГВ», як «РС» до:

а. ПО;

б. ОП;

в. ТУ.

8. «Краще» так відноситься до «найгірший», як «повільно» до:

а. швидкий;

б. найкращий;

в. найшвидший.

9. Яке з наступних сполучень знаків повинне продовжити цей ряд: ХООООХХО- ООХХХ

а. ОХХХ;

б. 00;

в. ХОО.

10. Яке з наступних слів не співвідноситься з двома іншими:

а. який-небудь; 

б. декілька;

в. велика частина.

11. «Полум'я» так відноситься до «жару», як «троянда» до:

а. шип;

б. червоні пелюстки;

в. запах.

12. Яке з наступних слів не співвідноситься з двома іншими:

а. широкий;

б. зиґзаґоподібний;

в. прямий.

13. «Незабаром» відноситься до «ніколи», як «близько» до:

а. ніде;

б. далеко;

в. геть.

Відповіді:

1-6 2-6 З-б 4- в 5-6 6-в 7-6 8-в 9-6 10-а 11-в 12-а 13-а

Підраховуємо кількість правильних відповідей.

Якщо їх 8—13, то перед нами особистість, в якої переважає логічне мислення, вона здатна швидко схоплювати нові ідеї. Така людина уміє виділяти головне, узагальнювати факти, знаходити закономірності та переносити їх на новий матеріал. Він також: легко подужає персональний комп'ютер і опанує навичками роботи з обчислювальною технікою.

Кількість балів 7 і менше свідчить на користь інтуїтивного мислення, схильності до емоційних, а не логічних рішень. Людина з таким мисленням схильна вирішувати проблеми шляхом проб і помилок.

АНКЕТА

для орієнтовного дослідження творчої обдарованості особистості учня

Інструкція: нижче приведені якості, котрі притаманні учням.

Позначте знаком " + " ті якості, котрі Ви відмічаєте в учнях. Знаком " -" позначте ті якості, котрі Вам не подобаються.

1. Дисциплінований.

2. Не рівна успішність.

3. Той, хто вибуває з загального темпу.

4. Організований.

5. Ерудований.

6. Дивний у поведінці, незрозумілий.

7. Той, хто вміє підтримувати загальну справу ( колективіст).

8. Той, хто вискакує на уроках з безглуздими зауваженнями.

9. Стабільно вчиться ( завжди добре вчиться ).

10. Зайнятий своїми справами (індивідуаліст ).

11. Той, хто все схоплює швидко.

12. Той, хто не вміє спілкуватись - конфліктний.

13. Той, хто легко спілкується, приємний у спілкуванні.

14. Іноді "тугодум", іноді не може зрозуміти очевидного.

15. Той, хто все розуміє, зрозуміло висловлює свої думки.

16. Той, хто не завжди підпорядковується більшості або офіційному керівництву.

Треба скласти окремо " + " , котрі належать парним та непарним питанням.

Якщо сума парних " + " більше суми непарних - то більша ймовірність, що перед Вами творча, обдарована дитина.

Обдаровані діти: психологічні проблеми розвитку, навчання й виховання

Як відомо, педагогічна психологія є комплексною дисципліною. Грамотно реалізувати освіту, розвиток і виховання учнів в умовах родини та школи можна тільки за умови досконалої обізнаності вікових особливостей дитини, динаміки її розвитку в інтелектуальному та особистісному плані

ітко фіксованого поняття обдарованості в літературі немає. Як правило, обдарованість визначається за допомогою якихось параметрів або феноменологічних проявів. Так, К. Текекс уважає, що обдарованість в основному визначається трьома взаємозалежними поняттями: випереджальним розвитком пізнання, психологічним розвитком і фізичними даними. О. Йоголевич уважає, що до обдарованості логічніше за все ставитись як до взаємозв'язку значного (як мінімум, вищого за середній) інтелекту, інтенсивних творчих чи фізичних здібностей та емоційно-вольової спрямованості.

До основних сфер обдарованості відносять: освітню, наукову, художню, спортивну, підприємницьку й комунікативну.

Найбільш складні питання в загальній проблемі обдарованості:
• Як виділити обдарованих дітей (які параметри та критерії брати за основу)?
• Що робити, щоб розвинути в обдарованих дітей їхній дар (хто і як повинен їх учити, де це треба робити: у спеціалізованих закладах чи ж дитині варто створювати умови для розвитку «на місці»).

Обдарованість багатогранна, і, за визначенням комітету з освіти США (Mariland, 77), вона може бути встановлена професійно компетентними людьми у відповідності з такими параметрами: видатні здібності, потенційні можливості в досягненні високих результатів і вже продемонстровані результати в одній чи більше галузях (інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, творчості, образотворчого чи виконавського мистецтва, психомоторні здібності).

Проблеми діагностики обдарованості

Обдарованість, як правило, визначається шляхом вивчення сфери її прояву, інтелектуального діапазону (сукупності інтелектуальних можливостей), сфери найвищих досягнень у реалізації здібностей, рівня фізичного розвитку, рівня працездатності, мотиваційного обґрунтування та його відображення в емоційному настрої й вольовій завзятості зростаючої людини. Тобто діагностика обдарованості насамперед спирається на результати продуктивної діяльності (підсумки олімпіад, конкурсів, змагань, дані психолого-педагогічних обстежень). М. Лейтес відзначає, що ознаки обдарованості в дитячі роки оцінюються шляхом з'ясування співвідношення в них вікового і власне індивідуального. Батькам і вчителям варто знати, що всі успіхи дитини спочатку з упевненістю можна оцінити як вікові прояви обдарованості, а чи стануть вони стійкими індивідуальними особливостями, буде залежати від багатьох внутрішніх і зовнішніх умов.

Кого ж можна вважати обдарованими? У літературі зустрічаються твердження, що тільки 2-6 % людей можна вважати обдарованими. Численні ж дослідження показують, що із задатками обдарованості, здатністю до ефективної плідної діяльності народжується кожна психічно нормальна людина. А ось спрямованість і ступінь обдарованості різні. Подальша доля дару залежить від мікро-, мезо- й макросередовища, де живе і формує своє «я» людина. Варто помітити, що в діагностиці обдарованості критерій випередження (випереджального розвитку) не універсальний. Крім того, поки недостатньо з'ясовано, як пов'язані високі досягнення дітей та їх емоційна залученість: що є причиною, а що наслідком.

Зараз існують конкретні програми відбору обдарованих дітей у різних галузях знання та творчості.

Для виявлення обдарованих дітей найбільш широко застосовуються стандартизовані методи виміру інтелекту, серед яких перевага віддається тим, що дозволяють визначати рівень когнітивного й мовного розвитку дитини (шкала інтелекту Стенфорд-Біне; векслерівська шкала інтелекту для дошкільників і молодших школярів; тест Слоссона для виміру інтелекту дітей і дорослих; рисунковий текст на інтелект й ін.).

Розроблені також стандартизовані тести досягнень для школярів, призначені для виявлення дітей, які мають виняткові здібності в основних навчальних дисциплінах: читанні, математиці та природознавстві (стенфордський тест досягнень для початкової школи; тести загальної підготовленості (Мосс).

Стандартні тести на перцептивно-руховий розвиток виявляють дітей дошкільного віку з винятково добре розвиненими руховими здібностями (тест на основні рухові навички; тест на рухово-зорову координацію; тест Пурдьє й ін.).

Існують стандартні тести, що дають оцінку соціальної компетентності та зрілості дітей дошкільного віку, визначають рівень їхнього особистісного розвитку й навички спілкування з іншими людьми (вайлендська шкала соціальної зрілості; каліфорнійська шкала соціальної компетентності дошкільників й ін.).

Оцінка творчих здібностей дітей проводиться на основі методик Торренса. Причому в якості однієї з провідних характеристик творчості розглядається швидкість (легкість), гнучкість, оригінальність і точність мислення, а також уява (тести Торренса на художне творче мислення, на вербальне творче мислення; творчі здібності в діяльності й у русі).

У вітчизняній психології питання діагностики й розвитку креативності докладно розглянуті в роботах Д. Богоявленської.

К. Текекс розглядає таких можливих провісників обдарованості:
• можливість і здатність у трирічному віці стежити за двома й більше подіями, що відбуваються;
• здатність простежувати в ранньому дитинстві причинно-наслідкові зв'язки та робити висновки;
• відмінна пам'ять, рання мова й абстрактне мислення;
• уміння широко користуватись накопиченими знаннями;
• схильність до класифікації та категоризації;
• уміння ставити запитання та створювати складні граматичні конструкції;
• підвищена концентрація на чому-небудь, ступінь заглибленості в задачу;
• нелюбов до готових відповідей;
• підвищена електрохімічна й біохімічна активність мозку.

Деякі психологічні особливості обдарованих дітей
Що стосується психосоціального розвитку, то обдарованим дітям, як правило, властиві такі риси:
• сильно розвинене почуття справедливості, що виявляється дуже рано;
• дуже яскрава уява, в якій вимисел і реальність зливаються воєдино;
• добре розвинене почуття гумору (обожнюють незгідності, гру слів і т. п.);
• спроби вирішувати проблеми, що є не під силу;
• перебільшені страхи й надмірне сприйняття невербальних проявів почуттів оточуючими, тобто підвищена вразливість і ранимість;
• всепоглинаюча цікавість і розмаїтість інтересів;
• іноді переривають дорослих, не дослухують відповідь на поставлене запитання, тому що люблять самостійно «докопуватись» до суті.

Фізичні характеристики обдарованих дітей так само різноманітні, як і самі діти. Два стереотипи-суперники: худий, маленький і блідий «книжковий хробак» в окулярах і міцний, високий, здоровий і красивий у порівнянні з однолітками дитина далекі від істини.

Можна послатись тільки на деякій грані обдарованості, про які часто згадують дослідники. Помічено, що дуже часто обдаровані діти в дитинстві більше не сплять, ніж сплять. А ось навички тонкої моторики, ручної роботи в обдарованих можуть бути менш розвинені в порівнянні з пізнанням. Це важливо враховувати, тому що нерівність у порівнянні з нормами розвитку часто веде до роздратування, що виявляється з боку дорослих, і росту залежності поведінки дитини.

Роль родини та стосунків батьків у житті обдарованої дитини

Першовідкривачами обдарованості дітей є батьки. Вони виконують найголовнішу роль у становленні й розвитку не тільки обдарованості дитини, а і її особистості.

Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо дитина перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не хочу, щоб моя дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно «експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють можливості спілкуватися з однолітками).

Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших.

Дуже важливо в цей момент підтримати дитину, показати, що її особливість - це нормально, що вона має на це право і, звичайно, що поза залежністю від того, чи буде вона виявляти свої таланти надалі чи ні, усе одно її люблять (про важливість позиції батьків, взаємини в родині та їхній вплив на подальше життя дитини написана безліч книг, психологічних і художніх).

Батьківське відкриття обдарованості власної дитини повинно народжувати радісне очікування й готовність вирішувати пов'язані з цим проблеми. Задача полягає в тому, щоби вчасно знайти вірний момент, правильні слова та приклади для дитини, щоб вона мала здорове самосприйняття, тому що уявлення про саму себе - це багато в чому кристалізація того, як на нас реагують інші люди.

Проведені в Чикаго (1979) дослідження показали, що самооцінка високообдарованих молодших школярів нижче, ніж у третини їхніх ординарних однолітків, а соціальна впевненість нижче, ніж у чверті. У зв'язку з цим ще раз хочеться підкреслити, що обдаровані діти більш чуттєві й уразливі в соціальному плані, тому важливо, щоб насамперед батьки формували в них адекватне ставлення до себе.

Наступним найбільш відповідальним моментом у житті обдарованої дитини є її вступ до школи, особливо якщо це не спеціалізований, а звичайний навчальний заклад.

Дитина може стати ізгоєм, тому що однокласники будуть «мстити» їй за те, що вона розумніша й талановитіша, ніж вони, а в учителів «нестандартна» дитина швидше за все буде викликати роздратування, оскільки вони звикли орієнтуватись на середній рівень. У даному випадку ніщо не зможе замінити батьківської підтримки й заохочення.

Обдаровані діти особливо мають потребу в розвитку в них самостійності, самодисципліни та самоврядування в навчанні, і якщо школа не задовольняє їхніх запитів, то їм доводиться піклуватись про себе самим.

Отже, батькам необхідно:
• приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів;
• спиратись на власні сили й дозволяти дитині самій шукати вихід зі сформованої ситуації, вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, навіть якщо самі можуть робити це краще та швидше;
• не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на допомогу в разі потреби;
• точно розраховувати момент і ступінь реакції на потребі дитини (якщо дитина поставила запитання, то не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що вони знають самі, а тільки дати відповідь).

Особливості розвитку обдарованих хлопчиків і дівчинок

Розглядаючи проблему обдарованості, неможливо не торкнутись такого аспекту, як її особливості в дітей різної статі. Хочемо ми того чи ні, але в суспільстві в різному ступені задовольняють стереотипи: існує визначений «образ чоловіка» й «образ жінки», тобто якими вони повинні бути, які риси мати і навіть які професії вибирати. Стереотипізація за статевою ознакою особливо шкідлива для обдарованих дітей, оскільки вони в більшому ступені поєднують у собі властивості, характерні як для своєї, так і для протилежної статі (психологічна андрогінія).

Часто виявляється, що творчо продуктивні чоловіки мають «жіночі» риси (наприклад, чутливість), а жінки - «чоловічі» (наприклад, незалежність). Таке сполучення, як правило, розширює діапазон загальнолюдського й розсовує рамки стереотипів.

Маргарет Мід описала так званий «подвійний ланцюг очікування», що пов'язує хлопчиків і дівчинок: хлопчиків учать домагатись успіху, а дівчинок демонструвати, що вони нічого не домагаються й зосереджені на домашніх проблемах і родині. У цьому випадку хлопчик-невдаха та щаслива дівчинка ніколи не будуть обрані представником протилежної статі.

Особливо в цьому сенсі складно обдарованим дівчинкам. Щоб розвинути свої здібності, їм потрібна активність, пристрасть до пізнання, самоствердження, готовність до успішної кар'єри, а в них культивують залежність, пасивність, уміння господарювати. Прикладом для них часто є власні матері.

Найчастіше процвітає складова жіночого страху - побоювання, що чоловіки не приймають переваги та лідерство жінки. Особливо яскраво це проявляється так: дівчинки раптом різко зупиняються у своєму прогресивному розвитку і навіть «повертаються» назад у віці 11-14 років, коли починає виявлятись інтерес до протилежної статі.

Чималий внесок у цей феномен робить залучення дівчинок (у більшому ступені, ніж хлопчиків) до ведення домашнього господарства, на що витрачається багато часу.

Серед факторів жіночого остраху процвітати Хорнер (США) також називає: невпевненість у собі, що виражається в заниженій самооцінці й рівні професійних домагань, і відсутність прикладу (дівчинка, дівчина рідко зустрічає жінку-наставницю). Слід зазначити, що особливу роль у підтримці обдарованих дівчинок відіграє батько.

Обдаровані хлопчики, які виявляють «жіночі» риси, зіштовхуються з масою труднощів і відкидаються оточуючими, у тому числі батьками. Наприклад, хлопчик, який прагне займатись у балетній школі, ризикує викликати на свою адресу обурення власного батька, який буде явно незадоволений такими устремліннями сина.

Звичайно, свідомість людей поступово просувається вперед і рамки соціальних стереотипів розширюються. Батьки та педагоги обдарованих дітей повинні утверджувати рівність психологічних можливостей дітей поряд із загальнодоступністю освіти.

Основні проблеми обдарованих дітей (за Л. Холлінгуорт)

В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити:

1. Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи.

2. Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції.

3. Конформність. Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть урозріз з інтересами обдарованої дитини.

4. Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п.

5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами.

Ми уже відзначали, що обдаровані діти досить уразливі. Уітмор виділяє такі причини уразливості:
• прагнення до досконалості (перфекціонізм) - не заспокоюються, не досягаючи вищого рівня;
• відчуття незадоволеності - дуже критичні до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;
• нереалістичні цілі - часто ставлять завищені цілі, а не досягаючи їх, засмучуються та переживають;
• надчутливість - дуже сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей уважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;
• потреба в увазі дорослих - оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;
• нетерпимість - більш обдаровані діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.

Принципи побудови програм для обдарованих дітей

Яким же чином варто працювати з обдарованими дітьми?

Карне, Шведел і Ліннемайер виділили деякі основні принципи складання програм для обдарованих дітей молодшого віку:

1. Кожна дитина неповторна. Необхідно виділити сильні та слабкі сторони кожної дитини та скласти програми, що відповідають її потребам.

2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часом відрізняються несприятливим «Я-образом». Необхідно допомогти їм знайти реалістичне уявлення про себе. Особливо важливо згладити невідповідність між високим інтелектуальним розвитком і доступними руховими навичками.

3. Родина відіграє найважливішу роль в освіті обдарованої дитини, тому вона повинна працювати в тісному контакті зі школою.

4. Оскільки обдарованих дітей відрізняє широка сфера інтересів, програма повинна включати різноманітний матеріал, збалансований і сприятливий їх усебічному розвитку (в емоційному, руховому плані й у сфері спілкування).

5. Обдарована дитина, яка навчається в одній групі із «середніми» дітьми, повинна мати можливість спілкуватися з настільки ж розвиненими однолітками.

6. Керувати програмою навчання обдарованих дітей повинна людина, яка має спеціальну підготовку й відповідний досвід роботи.

7. Невід'ємна частина програми - система її оцінки. Важливо визначити, якою мірою дитина досягає поставлених цілей. У такий спосіб можна виявити слабкі місця програми й визначити, наскільки вона задовольняє потреби дитини. Тому повинна мати місце добре організована, ефективна й постійно діюча система виявлення обдарованості, в якій беруть участь і батьки.

8. Щоб забезпечити поступальний хід розвитку, програма повинна передбачати оптимальний і плановий перехід дитини з одного рівня на іншій. Це вимагає спільних зусиль адміністрації, учителів і батьків.

9. Одного інтелекту в житті недостатньо, тому програма повинна розвивати цілеспрямованість, наполегливість і бажання довести справу до кінця.

10. Програма повинна передбачати розвиток творчих здібностей дитини.

Наставники обдарованих дітей

І школа, і батьки обдарованих дітей потребують допомоги людей, які володіють спеціальними знаннями й навичками у сфері роботи з такими дітьми. Ю. Яблоновська виділяє такі риси професіонала, який може працювати з обдарованими дітьми:
• високий рівень інтелектуального розвитку;
• чуйність;
• почуття власного достоїнства;
• здатність переносити великі моральні витрати;
• гарна саморегуляція;
• уміння підтримати, захистити, надати допомогу;
• комунікативність;
• добрі організаторські здібності;
• уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів психодіагностики особистості дитини, з огляду на її індивідуальні й вікові особливості;
• уміння адаптувати свою діяльність до особистості кожної дитини;
• уміння розробляти й упроваджувати авторські програми;
• уміння створювати ситуацію успіху, умови для самореалізації особистості учня, стимулювати творчість дитини;
• уміння використовувати у своїй діяльності інноваційні методи та технології навчання й розвитку дітей.

Автор: М. Розенова